Синдром Шляттера: що це таке і чому він важливий?
Синдром Шляттера, або ж, як часом кажуть, остеохондроз тибіальної горбистості, здатен підзавалити на лопатки навіть найактивніших юнаків. Розглядаючи це явище, замислюєшся: як так сталося? Де край цьому болю?
Що, здається, мозок розривається від запитань? Не переживайте, тут все ясно як день.
Що таке синдром Шляттера?
Коротше кажучи, це — така специфічна проблема з коліном, яку легко побачити в підлітків, які люблять бігати, стрибати, що є сил, та іноді й не зупинятися. Боляче. Дратує. З цим важко сперечатись.
Основні причини розвитку
- Надмірні фізичні навантаження.
- Невідповідність між м’язами та кістками.
- Гормональні зміни у підлітковому віці.
Та чи є рятівна соломинка? Відповідь прямісінько перед нами. Вона захована у розумінні джерела проблеми.
Симптоми синдрому Шляттера
В основному це періщучий біль у коліні, який іноді хочеш відмахнути. Іноді так болить, що ладен кричати.
- Біль під час фізичних активностей.
- Набряклість у ділянці коліна.
- Відчуття дискомфорту навіть у стані спокою.
Знаєте це відчуття, ніби хтось у вас влучив під коліном? Ось це воно.
Діагностика хвороби
Коли лікар огляне, може виглядає страхітливо: УЗД, рентген — усі ці ігри з картинками. Але, повірте, це все заради вашого здоров’я. Мабуть, десь глибоко всередині ви знали, що без цього нікуди.
Як лікувати синдром Шляттера?
А тепер найцікавіше. Лікувати його навряд чи уявляється легким завданням, але все ж дещо можемо.
- Фізіотерапія. Вона творить дива.
- Зниження фізичних навантажень. Не бігайте, хлопці.
- Знеболювальні засоби. Таблетки, які повертають життя.
І не забувайте про консультації з лікарем. Це, чесно кажучи, крок без якого ви нікуди.
| Спосіб | Дія |
|---|---|
| Фізіотерапія | Зміцнює м’язи довкола коліна |
| Зниження навантажень | Зменшує тиск на кістки |
| Знеболювальні | Полегшують біль |
Висновок: жити з синдромом Шляттера
Все це звучить серйозно, але жити далі треба. У вас ще століттями попереду, не менше. Тому, будемо здорові, відстоювати свій простір та бігати за мріями. Незважаючи на біль.
Шлях до зцілення може бути трохи звивистим, проте кожен пройде його по-своєму. Пам’ятайте: не ви одинокі на цій дорозі.
